|
|
— Нехай і він сідає з нами,— звертається дідусь до гостей.— Хлопець він тямущий. Вже чимало зробив записів. Може, подивитеся той зшиток?
— Гаразд,— згоджується найстарший.— Обов'язково подивимося. А поки що хочемо від вас дещо записати.
Дідусь знічено посміхається. Певно, переживає.
— Та ми, той,— знизує плечима,— невеликі мастаки до балачок.
— Еге, не прибіднюйтеся,— уточнив усе той же, повитий сивиною чоловік.— Нам про вас багато розказали ваші односельці!
— Щойно наступив листопад, то чи є якісь прислів'я про цей місяць? — запитала студентка і непомітно ввімкнула магнітофон.
— Є деякі,— пом'якшав дідусь.— У нас про листопад кажуть так: жовтню син, а зимі рідний брат.
Я подивився на бабусю. Чому вони мовчать? Нехай би якась приказочка і від них увійшла до книжки.
— Хоч листопад і не лютий,— наче почула мій докір бабуся,— проте спитає, чи вдягнений та взутий.
— З листопадом, Мотре, бабам одна рада: ховатися на піч!
|
|
