|
Ніколи не забуду своєї першої дитячої драми, що тяжко й надовго ранила моє серце. Біг я з важкеньким ранцем зі школи. Зиркнув на ліщиновий кущ біля стежки і мерщій виламав собі добреньку лозину, сів на «коня» та й гайнув серединою вулиці, аж закуріло.
Мені довго не прощали цього вчинку. Дерево в нашому селі дуже шанувалося, вважалося мало не священним. Добре пригадую, що в першому класі на одному з уроків учителька просила:
— Не ламайте, діточки, дерева: ні яблуні, ні груші, ні береста, ні тополі. Тільки садіть їх там, де голо, і поливайте.
Я бережу цей спогад. Він мені дуже дорогий не тільки поетичним підтекстом, а й своєю суттю, бо корисне і прекрасне пов'язане в один вузол. Дерево, кущ, чагарник, квіти, билина, зілля, розмай — рослини, без яких не уявити життя на землі.
З якого часу так повелося, що ми — мешканці того чи іншого села, міста, вулиці — зняли з себе відповідальність за зелені насадження у гаях, садках, палісадниках? А хто ж тоді ми? Тільки на словах — господарі землі? А я вірю, що майже все можна вирішити на своїй вулиці чи в своєму дворі, захистити зеленого друга. Треба тільки не заплющувати очей на неподобства.
Нехай ніколи не в'яне в наших душах чарівний світ живого: яворів, любистків, лелек і зозуль! Діймо: думаймо, шукаймо, борімось гуртом, громадою. Не будьмо байдужими, сліпими і глухими! Хто збайдужів, не бачить і не чує, що екологічна біда — не результат емоцій, не міф. Ще є час отямитися (За М. Міщенком).
II. Об'єднавшись у групи, випишіть речення з однорідними членами, накресліть їх схеми. Поясніть розділові знаки. Назвіть речення з узагальнювальними словами при однорідних членах (див. с. 154).
|
|
