|
Особові займенники у ролі звертань не виступають, але супроводжують їх у реченні: Слово, чому ти не твердая криця, що серед бою так ясно іскриться? (Леся Українка). Лише зрідка займенники ти, ви можуть уживатися в ролі звертань, здебільшого в розмовному мовленні для вираження різкості, грубості, зневаги: Ей ти, куди прешся? Ви, йдіть сюди!
Звертання не є членом речення, воно не узгоджується, не керується і не прилягає.
Звертання може стояти на початку, у середині та в кінці речення і складатися з одного (непоширені) або з кількох слів (поширені). Наприклад: Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці (Нар. творчість); Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало! (Леся Українка). Звертання можуть поширюватися реченнями, наприклад: Живи, країно, котру не здолати! (В. Сосюра).
Звертання завжди виділяється паузою в усному мовленні, а на письмі — комою або знаком оклику (на початку та в кінці речення), якщо вимовляється з окличною інтонацією.
Звертання широко використовують у розмовному мовленні, художній літературі для надання мові виразності, емоційності. Воно є засобом дотримання норм етикету в офіційно-діловому стилі, наприклад, одним із обов'язкових елементів особистого (люба подруго; привіт, Петре) та офіційного листування (п. Бойко, п. Іване, п. Ольго, пане директоре).
|
|
