|
1. А влітку ішли вершники крізь ніч, долаючи розлючену запону, а Вам (Юрію Яновському) зоря тулилась все до віч, зростаючи в троянду у червону. 2. Вони запеклись — ці вогненні слова, писались штиком у воєнну годину. Писав їх москвич, і башкир, і грузин, і кров'ю, ступивши на міну, писав України коханої син: «Любіть Україну! Любіть Україну!». 3. Ми любим її — карооку таку в мільярдному морі пшениці, де сонце лежить, мов дитя в сповитку, де вічні ширяють зигзиці. 4. Прокляттям будеш, коли зламаєшся, як перо, коли злякаєшся, як пензель, коли вирвешся од страху, як диригентський жезл. 5. Ти намагався писати про Неї (Чорнобильську Мадонну) — Вона пише тобою, як недолугою ручкою, як нікчемним пером, як олівцем хапливим і ошалілим. 6. Петербурзьким шляхом, по коліна грузнучи в заметах, боса йшла зморена, полатана Вкраїна, муку притуливши до чола (3 тв. І. Драча).
II. Який алегоричний образ постає перед нами в останньому реченні? Чим ускладнене це речення?
III. З якою метою автор уживає слово зигзиці? Порівняйте вживання цього слова в «Слові про похід Ігорів». Де воно вжите в прямому, а де — в переносному значенні? Аргументуйте свої думки.
IV. З'ясуйте за словником значення слів, що в рамці, і складіть із ними речення.
|
|
