|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Воля! Хто його видумав, хто вперше вимовив це слово? Благословен хай буде навіки!.. Скільки тут простоти, скільки величі! Який безмежний незбагненно широкий зміст! Скільки крові пролилося — і ще проллється! — щоб звучало воно повноцінно, гордо на весь голос.
Воля! Це клекіт орла, що ширяє там, в недосяжній висоті, гучний поклик трембіти, непорочність смерек, що віками ждуть не діждуться обіймів сонця; це буяння дикої ружі, переливи роси, плин потоку; це — Чорногора з її незабутньою Дов-бушевою вольницею...
Ні перед чим не зупинятись, не хилитись — піти! Аж на те далекеє верхів'я. Зійти й поставити стару корогву — нехай має! Хай буде знаком, ясним дороговказом.
Вони стояли на самісінькій вершині Лукавиці, безмовні, зачаровані красою Бескидів. Перед ними у всій своїй мальовничості лежало царство гір і лісів. Буйні вітри чесали зелені коси смерек, полоскали ущелини, в які не пробивалося сонце. Гори співали — потоками, птаством, голосами звірів і худоби. Все це перевивалося пахощами полонинських квіток, ніжною голубінню височини, злітало до сонця. Проте не зникало. Між землею і небом лунала якась могутня і воднораз спокійна мелодія — гімн життя, як у думках нарекла її Леся. Спів бентежив молоді груди, родив у них нестримний потяг до творення. Співало серце. її змучене, стомлене серце. Чого хотіло? Спокою, забуття? В такий час? У краю, де гніздяться орли, де в кам'яних ложах набираються сили громи?.. Ні, серце! Нам з тобою іще стояти супроти бурі, будити мертвих. Чуєш-бо? Хай навіть ота лавина з гір впаде на голову, мов доля злая, стояти маєм! Стояти будем! (За М. Олійником).
II. Випишіть речення з відокремленими членами і з'ясуйте їх значення.
III. Поміркуйте, з якою метою виділено комами словосполучення в недосяжній висоті, яким членом речення воно виступає і до якого слова відноситься. Якщо його опустити, що зміниться в змісті речення?
IV. Виділені слова розберіть як частину мови.
|
|
|
|
|
|
|
Мовознавче дослідження
|
|
|
|
|
|
|
346. І. Спишіть речення. З'ясуйте значення виділених словосполучень. Поміркуйте, чому вони виділені. Які це члени речення — обставини чи додатки?
1. Вузька, поросла споришем вулиця стьобнула на околицю села. Там, за крайніми хатами, вже виднівся пагорб із залишками старого замку. 2. На чільному місці, поруч із Кобзарем, висів портрет чоловіка середніх літ зі світлим, крутолобим чо-
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
