|
182.1. Спишіть речення. Спробуйте визначити тему висловлювання, з якого взято цей уривок.
Несло то гілку рододендрона, то цупкий вінок з якихось дивовижних трав та альпійських квітів, досі не бачених нею, таких, що цвітуть лише там, високо в горах, у понадхмар'ї, де не буває й туманів, де сонце світить вічно
(За О. Гончаром).
II. Доведіть, що речення складне. Підкресліть головні члени, з'ясуйте, чим вони виражені. Визначте односкладні речення у складному, з'ясуйте їх тип. Де можливо, доберіть до односкладних речень синонімічні двоскладні. Як зміниться висловлювання?
Прочитайте і запам'ятайте
Безособові речення — це такі односкладні речення, в яких головний член означає дію або стан, що сприймається незалежно від будь-якої діючої особи чи носія стану. Наприклад: Місяця не видно (В. Винниченко).
Безособові речення вказують на стан природи, навколишньої дійсності, фізичний або психічний стан людини, незалежно від самого виконавця, і процеси, що виражають ставлення до повідомлюваного. Наприклад: Світало (стан природи); Зробилося страшно (психічний стан людини).
Головний член у безособових реченнях може виражатися:
1) безособовим дієсловом: Світало по-березневому рано (3. Тулуб);
2) особовими дієсловами в безособовому значенні (мають форму 3-ї особи однини або форму середнього роду): Мені ввижається, як в тихім, ріднім колі старий дідусь навча своїх онуків (Леся Українка); Вдарило, задзвонило, як на Великдень (М. Куліш);
3) дієслівними формами на -но, -то: Там усе правильно записано
(В. Собко);
4) неозначеною формою дієслова із заперечною часткою не: Не злічити мені тих зірок (В. Сосюра);
5) прислівниками разом з дієсловами (було, буде, стало, стане) або без них (добре, важко, холодно, болісно, жалко, важливо, журно, легко, лячно, славно, соромно, страшно, сумно, тепло, тихо, хитро, прикро, чутно): Чутно плескіт у струмочку (Леся Українка); Було видно простори лісів, ланів, лук (К. Гордієнко);
6) словами біда, гріх, жаль, лінь, сором, шкода, пора, час, можна, необхідно, (не) треба, (не)можливо, (не) сила, немає (нема): Та нині гріх замкнути в клітку вільну мисль (І. Франко); І все на світі треба пережити (Л. Костенко); Тії землі забути нам не сила
(С. Крижанівський); У гаю, гаю вітру немає (Т. Шевченко);
|
|
