|
Прочитайте і запам'ятайте
Відокремленими членами речення найчастіше бувають узгоджені і неузгоджені означення, виражені одиничними прикметниками і дієприкметниками, прикметниками із залежними словами, дієприкметниковими зворотами, іменниками у непрямих відмінках.
Відокремлення означень залежить від змісту вираженої реченням думки: потребує воно чи не потребує додаткового повідомлення. Найчастіше таке повідомлення супроводжує окремий член речення (слово чи словосполучення). Наприклад: Непорушно стоять дерева (я кі?), загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою (М. Коцюбинський); Швидко надходив вечір (який?), морозний, зоряний (О. Гончар). У першому реченні додаткову інформацію про підмет дерева несуть відокремлені однорідні узгоджені означення загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою, виражені дієприкметниковими зворотами. У другому — ознаки підмета вечір розкриваються за допомогою одиничних узгоджених означень морозний, зоряний, виражених прикметниками.
Узгоджене означення відокремлюється, якщо:
1) воно поширене і стоїть після означуваного слова: Морозний сніг, блискучий та легкий, здається, падає на серце прямо
(М. Рильський);
2) стоїть перед означуваним словом і має обставинний відтінок: Осяяні сонцем, гори блищать (Олександр Олесь);
3) відноситься до особового займенника (незалежно від позиції в реченні): Довго, довго чув я, полонений сном, солов'їну пісню за моїм вікном (В. Сосюра);
4) від означуваного слова відділене іншими членами речення: На покуті, залитий сонцем, під сліпучою синявою неба сидів старий Чумак (І. Багряний).
Неузгоджене означення відокремлюється, якщо стоїть після узгоджених означень: На широкі бессарабські степи, вільні, без пана й панщини, рвалась гаряча уява й тягла за собою сотки й тисячі (М. Коцюбинський).
Речення з відокремленими означеннями вживаються в різних стилях, але виконують не однакову функцію. У художньому стилі є засобом образності, а в інших — переважно конкретизують думку, доповнюють додатковим повідомленням.
|
|
