|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4. Зазначте, з якого матеріалу її виготовлено, які її розміри.
5. Проаналізуйте, чи зумів автор відтворити у скульптурі духовний світ зображуваної людини, її характер.
6. Опишіть постамент, на якому встановлено скульптуру.
7. Розкажіть, яке враження справляє пам'ятник; як сприймається в архітектурному ансамблі міста (села).
|
|
|
|
|
|
§1б Неозначено-особове й узагальнено-особове речення
|
|
|
|
|
|
В океані рідного народу Відкривай духовні острови.
В. Симоненко
|
|
|
|
|
|
|
Мовознавче дослідження
|
|
|
|
|
|
|
164.1. Прочитайте текст уголос. З'ясуйте, яким стилем він написаний, до якого типу мовлення належить. Чого навчає притча?
ПРИТЧА ПРО ХЛІБ
Розказували наші прапрадідусі та прапрабабусі, що колись давно люди не працювали так тяжко, бо не було потреби —
хліб ріс як трава, сам і сіявся. Вийди в степ і збирай собі досхочу, бо куди не кинеш оком — скрізь колосяться злаки. Ото був рай земний!
У родині Добромисла пекли щодня і запашні паляниці, і коржі з маком. Однак діти їли неохоче такі ласощі, особливо вередувала найменшенька Злата, пхинькала:
— Надокучив мені хліб! Що це за страва — вийшов за хату і назбирав. Хочу того, чого у нас нема.
— Слава Богу, не обділені ми харчами, дякуй долі і за це! — повчав доню батько.
— Я не можу брати в руки хліба, не хочу його їсти! — зарепетувала Злата. Несподівано для всіх дівчинка почала топтати ногами рум'яну, щойно випечену паляницю.
Небо враз затягнулося чорними хмарами, вдарив грім, сколихнув усе довкола. Небувала злива йшла сім днів. А коли нарешті виглянуло сонечко, люди побачили, що геть всеньке колосся побито, степи спорожніли. Замість хліба почав рости непоживний, колючий бур'ян.
Родина Добромисла пухла з голоду, тепер уже й крихта хліба стала у них на вагу золота. Запізніле каяття Злати не могло порятувати сім'ю. Та, на щастя, збереглося кілька мірок зерна — ось і засіяли ним шмат поля.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
