|
справу зі словом як знаряддям впливу на людей, необхідно вивчати мову поглиблено. Легковажне поводження зі словами й формами, які мали й мають обмежений ужиток у літературній мові, недооцінка орфоепічних вимог щодо української літературної мови призводить нерідко до порушення мовних норм, до введення в мову випадкових, стилістично невиправданих, невластивих їй елементів.
Кожне слово має цінність. Чим рідше трапляється слово, чим воно незвичніше, тим більші вимоги щодо точності його вживання. Скажімо, слово обрус досить широко представлене в мові художньої літератури. І все ж воно має певне стилістичне забарвлення і межі вжитку. Одні письменники, використовуючи діалектну назву обрус, відтворюють мовно-територіальний колорит. Інші вводять його в мову поезії як незвичну, небуденну назву, надаючи їй урочистості. Коли в сучасних прозових перекладах у стилістично нейтральному тексті послідовно вживається обрус замість скатерка, скатерть, скатертина, то це можна пояснювати браком естетичного смаку в перекладача.
Культура мовлення — суспільно-історична, змінна цінність. Ніхто не буде сперечатися, що мова Марка Вовчка або Панаса Мирного — це зразки досконалого, майстерного володіння словом. Але в часи, коли творили ці письменники, ще бракувало усталених загальнонародних слів для вираження певних абстрактних понять і реалій. Вони добирали їх і з просторіччя, і з діалектів, і з перекрученої в устах панської челяді російської мови. Тому такі, наприклад, уживані Панасом Мирним слова, як прошле, потушити, случатися, настрічу, лишилися поза межами літературного вжитку, а такі, як здумати, ставши в один ряд із згадати, набули певного стилістичного відтінку, який тепер не можна не брати до уваги (За Л. Масенко).
III. Виділіть основну інформацію в тексті. Що, на вашу думку, є другорядним?
IV. Складіть план висловлювання і стисло перекажіть текст, використовуючи пам'ятку на с. 19.
|
|
